Організація методичної роботи в школі

Методична робота – важлива складова післядипломної педагогічної освіти, що має цілісну систему дій і заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагогічного працівника, розвиток творчого потенціалу педагогічних колективів навчальних закладів, досягнення позитивних результатів навчально-виховного процесу. Оптимальна модель внутрішньошкільної методичної роботи  забезпечує:

-         якісно новий, вищий рівень професійного зростання вчителя;

-         формування і збагачення його педагогічної культури;

-         продукування нових педагогічних ідей і технологій;

-         трансформування у педагогічну практику педагогічного досвіду.

В умовах компетенізації та персоніфікації освіти у центрі уваги шкільної методичної служби створення особистісно-орієнтованої структури методичної роботи. Вона  моделюється на основі діагностично-прогностичного підходу.

Методична робота  є систематичною, цілеспрямованою, науково-методичні проблеми вибираються   педагогічним колективом методом діагностики, тестуванням, обговоренням,  існує орієнтація на кінцевий результат.

 Форми організації методичної роботи з педагогічними кадрами не є одноманітними. Це - методичні мости, аукціони, фестивалі, семінари-практикуми, майстер-класи, ділові ігри та інше. В основу оптимізації процесу побудови структури методичної роботи покладено методичні принципи:

-         комплексності,

-         взаємозв’язку,

-         системності,

-         конкретності,

-         мобільності.

Якісне використання даних принципів забезпечує інноваційну спрямованість внутрішньошкільної методичної роботи, особистісно-орієнтовану підготовку педагога до творчої діяльності, фахове зростання учителя як дослідника, результативність освітньої діяльності.

Проектуючи оптимальну структуру внутрішньошкільної методичної роботи, враховано:

• завдання, які стоять перед   школою на державному та регіональному рівнях;

• основні напрямки методичної роботи;

• кількісний та якісний склад педагогічного колективу;

• результати діагностування педагогічних працівників;

• аналіз результатів роботи школи над науково-методичною темою, врахування стану та очікуваних результатів її реалізації;

• традиції;

• ефективність та результативність роботи шкільних методичних формувань;

• запити і потреби вчителів щодо їхньої участі в районних методичних формуваннях;

• педагогічний досвід з питань організації методичної роботи в   школі;

• вивчення стану внутрішньошкільної методичної роботи.

Забезпечити якісну роботу методичної структури означає в першу чергу створити комфортні умови для досягнення педагогами такого рівня, який би відповідав їхньому творчому потенціалу, розвинув їхню творчість, позитивно вплинув на результати навчання і виховання сучасного  школяра.

Створення сприятливих морально-психологічних умов підтримувати і розвинути педагогічні ідеї, корисні ініціативи вчителів у побудові та функціонуванні оптимальної методичної роботи.

Наявність відповідної навчально-матеріальної бази, матеріальна забезпеченість вирішує питання поінформованості вчителів про досягнення психолого-педагогічної науки, педагогічного досвіду, сприятиме якісній перебудові педагогічного мислення вчителя.

Структура методичної роботи на навчальний рік визначається керівником закладу на основі такого алгоритму:

-         вивчається рівень професійної компетентності педпрацівників;

-         визначаються  актуальні проблеми для школи та встановлюються їх пріоритети;

-         уточнюються цілі і завдання методичної роботи, прогнозуються її результати;

-         виокремлюються проблеми для кожного вчителя та методичних формувань;

-         визначається тематика змісту методичної роботи, її джерела та пріоритети;

-         визначаються основні форми методичної роботи;

-         колективно обговорюється структура методичної роботи на засіданнях шкільної методичної ради, педагогічній раді.

Структура методичної роботи в   школі   забезпечує:

• формування висококваліфікованих педагогічних колективів з високим рівнем творчості;

• диференціацію роботи з педагогічними кадрами;

• індивідуальний підхід до роботи з вчителями;

• впровадження інноваційних технологій;

• роботу з молодими вчителями;

• оптимальність методичного навантаження вчителя;

• раціональний розподіл робочого часу педагога;

• скоординованість усіх внутрішньошкільних форм та методичних заходів.

Проектування структури методичної роботи   творча справа всього колективу.

Структура методичної роботи має такі основні блоки:

  Ø пізнавальний передбачає формування та розвиток професійних здібностей педагогів, розвиток їх професійної майстерності:

  Ø тематичний передбачає вирішення актуальних проблем, які постали перед колективом;

  Ø узагальнюючий передбачає впровадження позитивного досвіду, інноваційних технологій.

У проектуванні особистісно-орієнтованої моделі методичної роботи важливу роль відіграє діагностування. Продумане, правильно організоване діагностування допомагає ліквідувати формальний підхід до побудови структури методичної роботи, обрати ті організаційні форми методичної роботи, які задовольнять інтереси, запити, потреби кожного педагога у постійному підвищенні їх професійного рівня відповідно до сучасних вимог модернізації освіти.Діагностування в нашій школі проводиться в травні.

При проведенні педагогічного діагностування дотримуємось таких його етапів:

I етап. Підготовчий. Передбачає розробку діагностичного інструментарію, плану проведення діагностування, підготовку педагогічних працівників до його проведення, виготовлення потрібної кількості анкет, тестів та ін.

II етап. Практичний. Збір інформації шляхом визначених методів діагностування.

III етап. Аналітичний. Обробка отриманої інформації. Узагальнення результатів діагностування.

IV етап. Прогностичний. Планування методичної роботи, надання методичної допомоги вчителям, розробка методичних рекомендацій, порад за результатами проведеного діагностування. 

Підготовлений проект структури методичної роботи   аналізується директором школи   з точки зору того, щоб даний проект передбачав участь усіх учителів у різних формах методичної роботи, забезпечував можливість якісного здійснення підвищення кваліфікації в міжкурсовий період, а також здійснюється  аналіз витрат часу для участі педпрацівників у методичній діяльності. Забезпечення вільного часу учителів є однією з найважливіших умов розвитку творчості учителя.

Особливо актуальними для сьогодення є слова В.О.Сухомлинського: «Вільний час учителя – це корінь, який живить гілки педагогічної творчості». Втомлений, роздратований учитель не здатний цілеспрямовано використовувати свій теоретичний та практичний потенціал для педагогічної діяльності. Тому проводиться хронометраж робочого часу кожного вчителя, аналізуються отримані дані, приводяться  до нормативних. До цього стимулює наказ Міністерства освіти і науки України від 17.05.2005 р. № 297 «Про подолання проявів бюрократизму в освіті», в якому зазначено, що наради, семінари, навчання педагогічних працівників слід проводити у вільний від навчальної діяльності час не частіше одного разу на місяць.

 В практиці роботи   школи поширені такі традиційні форми:

-   педагогічні ради;

-   методичні ради;

-   інструктивно-методичні наради;

-  методичні об’єднання;

-  предметні тижні;

-  психолого-педагогічні семінари.

Останнім часом ефективно  використовуються:

- динамічні групи;

- методичні виставки;

- презентації;

- творчі звіти;

- ярмарки педагогічних ідей.

Підтвердженням ефективності створених систем методичної роботи свідчать результати анкетування педагогічних працівників   школи. На основі діагностики, аналізу інформації про стан професійної компетентності педагогів, їхніх потреб і пропозицій, з урахуванням освітніх запитів суспільства й необхідності реалізації науково-методичної проблеми  у школі діє структура методичної роботи. (дод. 1) Аналіз результатів методичної роботи показує, що в даний момент   вона є найбільш оптимальною, сприяє успішному розв’язанню проблем, які стоять перед школою. Система внутрішньошкільної методичної роботи   цілеспрямована, оперативна, гнучка,  конкретна. Вона підпорядкована основним напрямкам методичної роботи (дод. 2)

У школі структуру внутрішньошкільної методичної роботи  щорічно затверджує директор наказом по школі  «Про організацію методичної роботи з педагогічними кадрами».

 Посилення інноваційного потенціалу науково-методичної роботи висуває нові вимоги щодо функціонування структурних методичних формувань. Серед основних напрямків методичної роботи в   школі на сучасному етапі  є такі:

• реалізація компетентнісного особистісно-орієнтованого підходу до організації навчально-виховного процесу;
• організація систематичної поінформованості   вчителя;
• диференціація і індивідуалізація методичної роботи;
• створення умов для безперервного навчання педагогів, розвитку їх творчої діяльності;
• впровадження інноваційних технологій, педагогічного досвіду;
•  піднесення ефективності самоосвітньої діяльності;
• підготовка вчителя до роботи з обдарованими дітьми;
• посилення психологізації навчально-виховного процесу;
• контроль та аналіз навчально-виховного процесу і його результатів;
• впровадження педагогічного моніторингу;
• забезпечення тісної співпраці з районними методичними кабінетами, КОІППО, вищими навчальними закладами, громадськими організаціями;
• модернізація традиційних та впровадження інноваційних високоефективних форм та методів методичної роботи.

При виборі змісту методичної роботи в  школі організатори шкільної методичної служби керуються такими основними джерелами:

• державними та нормативними документами (Закон України «Про освіту», Національна доктрина розвитку освіти, положення «Про загальноосвітній навчальний заклад», Закон України «Про загальну середню освіту», Концепція загальної середньої освіти, наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про методичний кабінет середнього закладу освіти», Рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти);
• обласними, районними шкільними освітянськими програмами («100 відсотків», «Обдарована дитина» та ін.);
• інструктивно-методичними документами МОН України;
•  державними стандартами;
• новими навчальними програмами, посібниками, підручниками;
• досягненнями психолого-педагогічної науки;
• матеріалами про педагогічний досвід;
• дані конкретного аналізу стану навчально-виховного процесу;
• науково-методичними посібниками, методичними рекомендаціями, розробленими КОІППО;
•  матеріалами методичних вісників, фахових журналів;
• рекомендаціями серпневих нарад педагогічних працівників району.

Врахування взаємодоповнюючих чинників сприяє  науковій організації  всіх форм методичної роботи,  її  різноманітності та актуальності  змісту,  підвищує коефіцієнт корисної дії методичних заходів.

В організації роботи над загальношкільною проблемою особливе значення приділяється індивідуальній роботі вчителя над науково-методичною темою, адже зосередженість педагога протягом часу на конкретній науково-методичній проблемі допомагає йому оволодіти методами дослідницької діяльності, усвідомити необхідність удосконалення рівня професійної компетентності, свого професійного росту, постійно аналізувати свої досягнення та невдачі у практичній діяльності, конструювати власний досвід на основі досягнень науки, педагогічного досвіду.

Індивідуальна робота вчителя над науково-методичною темою – це найбільш ефективний шлях включення його в активну, самостійну творчу пізнавальну діяльність. «Мистецтво керівництва загальноосвітньою школою, – писав В.О.Сухомлинський, – в тому і полягає, щоб учителів початкових класів, учителів середніх і старших класів об’єднували єдині педагогічні переконання, щоб індивідуальна творчість, а без цього неможливий творчий колектив, образно кажучи, текла невичерпними джерелами в єдиний потік колективної майстерності, колективного досвіду, колективної турботи про знання учителів».

Слід зазначити, що індивідуальна тема кожного вчителя споріднена із загальношкільною та відповідає темі методичного формування, в якому вчитель бере участь, рівню свого професійного розвитку.

Колегіальним органом управління школою є педагогічна рада, яка забезпечує колективне вирішення навчально-виховних завдань школи, стимулює розвиток творчого потенціалу педколективів, сприяє росту професійної майстерності вчителів. При виборі тематики педагогічних рад враховуємо такі вимоги: актуальність, ідейність, науковість, педагогічну доцільність, наступність, перспективність.

Домінуючою колективною формою методичної роботи в школі є методичні об’єднання. Найбільшого поширення в роботі МО набули такі форми:

§  розгляд нормативно-правових документів про організацію навчально-виховного процесу;

§  опрацювання та вивчення методичних матеріалів;

§  актуальні проблеми методики викладання шкільних дисциплін, основних форм і напрямків активізації пізнавальної діяльності учнів у позаурочний час;

§  огляди науково-методичної, періодичної педагогічної преси;

§  обмін досвідом ефективної педагогічної діяльності;

§  відкриті уроки та позакласні заходи;

§  вивчення навчальних програм;

§  організація роботи з новими підручниками та інші;

§  участь у атестації педпрацівників;

§  вивчення, узагальнення, пропаганда педагогічного досвіду, створення банку ПД;

§  розгляд матеріалів для здійснення підсумкової державної атестації.

Діяльність МО зводиться не лише до проведення засідань, а й носить повсякденний навчально-методичний характер.

Методичні об’єднання працюють за заздалегідь складеним планом. Плани роботи методичних об’єднань розглядає директор школи, затверджує шкільна методична рада. Основними формами роботи методичних об’єднань є лекції, доповіді, виступи, повідомлення, інформації, звіти (про результативність дослідження індивідуальної науково-методичної теми, самоосвітньої діяльності, результатів підвищення кваліфікації на курсах), ярмарки педагогічних ідей, методичні аукціони, презентації та ін. Практично всі форми роботи методичних об’єднань школи пов’язані з практичним показом професійних умінь вчителя. Тому значення відкритих уроків позакласних заходів у системі методичної роботи в школі надзвичайно велике.

Відкритий урок чи позакласний захід означає не лише відкриті для всіх двері класу, а й показ нового, хоч маленького педагогічного, але власного відкриття.

Значне місце у роботі вчителя посідає самоосвіта. Основним  завданням якої є удосконалення процесу формування основних професійних якостей, вироблення власного стилю роботи, розвиток фахової майстерності. На стимулювання творчої роботи спрямовані шкільні конкурси "Учитель року", "Класний керівник року".

Важливу роль у структурі методичної роботи відіграють педагогічні ради. Для обговорення на педраду, крім традиційних питань виносимо методичні питання: "Неуспішність: причини і шляхи подолання", "Сучасний урок - спільна творчість учителя й учня", "Компетентний учитель - запорука реалізації компетентнісного підходу до сучасного освітнього процесу".